О.Зноско-Боровський "Український марш"

Зноско-Боровський Олександр Федорович   

 народився  27.02.1908р. в Києві. В 1932р. закінчив Київський муз.-драм. інститут ім. М.Лисенка по класу композиції Л.М.Ревуцького. В 1931-41рр.- консультант кіностудії художніх фільмів в Києві. В 1942-45рр. був у лавах радянської армії. В 19 45-63рр.- зав. редакцією музичної літератури Держ. видавництва образотворчого мистецтва і муз. літератури УССР. З 1963 – на творчій роботі. В 1946-68рр. (в різні періоди) був членом правління спілки композиторів України, членом ревізійної комісії, головою правління Українського відділу Муз фонду СССР. Нагороджений медалями.

Основні твори: балет „Акпамик”, урочиста кантата „Наша перемога”, „Російська увертюра”, „Привітальна увертюра”, три симфонії, симфонічна поема „Кос-Арал”, „Концертна сюїта”, симфонічна картина „У Мавзолея”, „Молодіжна увертюра”, „Піонерська увертюра”, „П’ять маленьких п’єс” для струнного оркестру, написав багато п’єс для солюючих інструментів з оркестром, для струнного квартету, ансамблі, хори, романси, пісні, обробки народних пісень. Також в творчому доробку майстра є музика до радіопостановок та мультиплікаційних фільмів.               

Форма твору О.Зноско - Боровського „Український марш” складна тричастинна, де третя частина є буквальною репризою першої. Фактура - гомофонно-гармонічна, тональний план: перша частина B-dur – g-moll, друга - g-moll - B-dur. Розмір - 2/4, протягом п’єси залишається незмінним, при диригуванні використовується дводольна схема.

П’єса виконується рухливо, в темпі бадьорого маршу. Розпочинається коротким чотиритактовим вступом нюансом f оркестровим tutti. Перший розділ твору – проста тричастинна форма. Тему першої частини виконують 1-2 скрипки та сопілка з кларнетом нюансом mf. Вона має бадьорий безтурботний характер та проходить двічі підряд, що стверджує її як головну. Тема другої частини проходить в басовому регістрі, і контрастує з першою не тільки теситурою, а й тональністю (g-moll) та характером. Її виконують кобза-альт, тенор, цимбали, альт, віолончель, контрабас нюансом f штрихом marcato, що надає їй рішучості, пружності, вагомості. Це обов’язково повинно бути відображеним в жесті диригента: він стає активнішим та підкресленим. Третя частина є буквальним повторенням першої.

Середній розділ твору (54 такт) також написана в простій тричастинній формі. Вона спокійна, наспівна, та все ж залишається впевненою та емоційною, немов відлуння минулих подій. Перша частина складається з двох епізодів. Тему першого (g-moll) виконують 1-2 кобзи та 1-2 бандури нюансом mf, акомпанементом є пульсація рівними тривалостями на кожну долю такту у струнної групи. В 58 та 66 тактах з’являється виразний підголосок у баянів в октаву, на який диригент повинен звернути увагу. Тема другого (70 такт) звучить у 1-2 скрипок, альта, 1-2 бандур, цимбалів, сопілки та кларнета в тональності B-dur. Вона дещо нагадує тему першого епізоду, та за рахунок зміни ладу (з мінору на паралельний мажор) стала світлішою. Зв’язкою між двома епізодами є пасаж шістнадцятими у альта, 1-2 скрипок, сопілки та кларнета.

Друга частина починається з другої долі 85 такту і більше нагадує розробковий  матеріал. Вона інтонаційно та гармонічно нестійка, зустрічається багато відхилень. Тему виконують кобза-альт, кобза-тенор та віолончель. Її твердий маршовий характер підкреслює виразний підголосок баянів в 90 такті. Він ще раз з’являється в 98 такті але трохи видозмінений, готуючи цим самим появу третьої частини. В 94 такті до виконання теми приєднується кларнет. Акомпанемент викладено пульсацією рівними тривалостями на кожну долю такту у альта та 2 скрипок pizz.

Третя частина (102 такт) побудована на матеріалі другого епізоду першої частини.   

Третя частина твору – це буквальна реприза першої частини.