четверг, 26 сентября 2013 г.

П.І.Чайковський “Гумореска”



П.І.Чайковський (1840-1893)

Серед російських композиторів-класиків виділяється імя Чайковський.
Він писав майже у всіх жанрах. Улюбленим жанром композитора була опера. В ній Чайковський являється реформатором. Основа опери – сильні людські почуття та переживання.
Важливе місце в творчості композитора займає симфонічна музика. Ним написано 6 симфоній та програмна симфонія „Манфред”, 3 концерти для фортепіано з оркестром, один скрипковий, ряд симфонічних сюїт. Також виділяються симфонічні фантазії “Франческа да Раміні”, “Буря”, увертюра-фантазія “Ромео і Джульєтта”.
Перші музичні здібності пов’язані з піснями які він чув від матері, мелодії яких потім використовував у своїй творчості. Найбільший вплив на композитора мали опери Іван Сусанін Глінки і Дон Жуан Моцарта.
У 1861 році почав відвідувати засновані А.Г.Рубінштейном Музичні класи, а в 1862 р. вступив до консерваторії. Закінчивши її через 3 роки, він переїхав до Москви, де став професором консерваторії.
Перші твори композитора: 3 симфонії та інші твори для оркестру, 1-й фортепіанний концерт, 3 квартети і фортепіанне тріо.
З кінця 70-х рр. Чайковський багато їздить за кордон, де виступає як диригент. Знайомиться з зарубіжними композиторами: Брамсом, Грігом, Массне.
Розквіт його творчості – це 80-ті роки – пише опери ”Мазепа”, ”Орлеанська діва”, ”Чародійка”, 5-та симфонія.
До останнього періоду життя композитора (1887-1893 рр.) відноситься створення як найбільш трагічних творів (опера ”Пікова дама”, 6-та симфонія ), так і самих світлих та життєрадісних (балети ”Спляча красуня”, ”Лускунчик”, опера ”Іоланта”).
16 жовтня 1893 року Чайковський  диригував в Петербурзі Шосту симфонію, а в ніч з 24 на 25 жовтня він помирає.
Твір написаний у складній тричастинній формі з короткою кодою. Фактура – гомофонно-гармонічна.
Тональність крайніх частин G-dur, середньої – Es-dur.
Темп крайніх частин - Allegretto scherzando (іт.- пожвавлено, жартівливо), середньої частини - Semplice ma espressivo (іт.- просто, природно, виразно). При виконанні твору застосовується дводольна схема тактування. Диригентський штрих крайніх частин – легке кистьове стакато, середньої частин – легато.
Музика позначена примхливим, жартівливим характером, гострою синкопованою ритмікою, раптовим динамічним контрастом крайніх частин, та простотою, наспівністю, внутрішнім благородством середньої частини.
З початку твору, тематичний матеріал виконують такі інструменти:
БаянI, оркестрові кобзи, супроводжується акомпанементом у бандури. Грається нюансом mf .В першому такті після пасивно відкладеної першої долі коротким кистьовим рухом правої руки, дати точний імпульс для затактового початку мелодії, таким же прийомом показувати інші аналогічні вступи. Також слід відмітити акценти у домр (1-ша вісімка 3 і 7-го такту), яких добиваються точною ритмічною пульсацією, акцентуванням які постійно змінюються . з затакту 10-го такту підключаються до виконання теми струнно-смичкова група нюансом р   штрихом spicato, а підключаються цимбали і Баян 2 . З 14 такту відбувається crescendo (на оркестрові кобзи на піцикато грають акомпанемент, також тут протязі 4-х тактів). В епізодах tutti (затакти і перші чотири такти цц.1,2, 3)жест повинен бути ширшим, особливу увагу слід приділити точному нюансом р, поступово нарощуючи звук.  8 такт ц.4 – ставиться фермата, яка охоплює повний такт, виражений половинним акордом – виконується вона обома руками, після її постановки ліва виконанню синкопи при одночасному крещендо, а після tutti – своєчасному sub p.
           На початку ц.3 тематичний матеріал викладений у 1-ї скрипки нюансом Р . а з затакту тема звучить у сопілки, характер наспівний, штрих – легке стаккато.
          9-й такт ц.3 – підключаються кларнет, скрипка 1, цимбали, які грають тематичний матеріал, а 1 та 2 баяни, оркестрові кобзи, бандури, скрипки 2, альти та віолончель грають акомпанемент. Виконується нюансом sf , слід звернути увагу на акцент у 10,12,14 такті ц.3 на другу долю, характер грайливий, контрастує з першими вісьма тактами ц.3.
         Три такти до ц.4 відбувається dim., яке на протязі цих тактів сходить на pp.     
На початку ц.4, яка є найпрозорішим епізодом п’єси, необхідно домагатись ансамблевої злагодженості першого та другого баянів при дотриманні динаміки pp на протязі чотирьох тактів. З п’ятого такту ц.4 грають всі інструменти (крім контрабаса) нюансом p. 8-й т. ц.4 ставиться фермата, яка охоплює повний такт
виражений половинним акордом. Виконується вона обома руками, після її постановки ліва рука показує зменшення динаміки від f до p. Знімання фермати буде одночасним замахом до першої долі наступного такту. В ц.5 – фігурація шістнадцятими у кларнета. У 5 такті ц.5 тематичний матеріал проходить у скрипок нюансом sf (5, 7 тт.). 9 такт ц.5- нюансом  pp. Фермата перед ц.6 ставиться обома руками на першу долю такту у мелодичних голосів, потім ліва рука ставить фермату на другу долю (гармонічний акорд). Зняття виконує права рука, жест зняття є одночасно замахом до початкової восьмої з якої починається наступна фраза.
На початку ц.6- мелодія у кларнета, а в 5 такті – у баянів та цимбал, нюансом Р- poco piu forte. 2 такти до ц.7ritenuto. Остання фермата (перед ц.7) ставиться обома руками, витримується при динаміці f  і знімається теж обома руками. Зразу ж після зняття в новому характері виконується замах до затактової восьмої, з якої починається реприза.
В коді (ц.9), потрібно забезпечити рівномірний спад звучності від mf до рр та не допускати сповільнення темпу.  

Комментариев нет:

Отправить комментарий