Дмитро Львович
Клебанов (12.07. 1907р. у Харкові) – композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв УССР (1967р.). У 1926 р. закінчив Харківський музично-драматичний інститут з класу
композиції у С.С. Богатирьова. 1927 –
1928 рр. – артист оркестру Ленінградського театру опери та балету, згодом в
Харкові – диригент театру малих форм „Веселий пролетарій ”,
диригент театру
муз. комедії, симфонічного оркестру Харківського обласного радіокомітету. З 1934 року викладає музично-теоретичні
дисципліни, а з 1944 р.- і
композицію в Харківській консерваторії (з 1960
р. - професор), з 1970 р. –
завідувач кафедри композиції та інструментовки Харківського інституту мистецтв.
Серед його учнів – В.С. Губаренко, І.С.
Пальський, Б.А.Яровинський.
Д.Л.Клебанов є
автором монографії „Мистецтво інструментовки”.
Працював у таких
жанрах: опери „Лелеченька”(дитяча опера), „Єдиним життям”(разом з
О.А.Сандлером), „Василь Губанов”, „Червоні козаки”, балети „Лелеченька”, „Світлана”,
музичні комедії „Мій хлопчик”, „За ваше здоров’я”(разом з В.Н.Нахабіним та
О.А.Сандлером), „Любить не любить”,
для оркестру -5
симфоній, поема „На заході бій”, українське концертіно, Привітальна увертюра,
українська сюїта, 2 концерти для скрипки з оркестром та 2- для віолончелі,
концерт для домри з
оркестром, 6 струнних квартетів, 2 тріо
для фортепіано та струнних, квінтет, вокальні цикли на вірші Г.Гейне,
Т.Г.Шевченка,
камерні
ансамблі, інструментальні п’єси, хори, романси, пісні, музика для драматичного
театру і кіно.
Парафраз
Д.Клебанова на тему української пісні „Думи мої” написаний в куплетній формі:
Вступ +А +А1+зв’язка +А2 +А3 +А4 +А5 + зв’язка +кода
9
16 16
4 16 16
16 20 4 14
Парафраз (від грецьк.-Paraphrasis – переказ, переклад)
– твір, що являє собою вільну обробку однієї чи кількох тем.
Тональність парафразу – e-moll, і є незмінною протягом всього твору.
Фактура гомофонно-гармонічна
з елементами
підголоскової поліфонії.
Динамічна структура твору
Вступ - р,
Ц.1
-3 - р,
Ц.4 – 6 - mp.
Ц.7-8
- f.
Ц.9-10
- ff.
Ц.11
- ff.
Ц.11а
- ff. поступове dim.
Ц.12
– 13 - р,
Ц.14 - – рр.
Основна тема
твору Д.Клебанова – це українська народна пісня „Думи мої” на вірші
Т.Г.Шевченка. Музика проникливо та трагічно, немов гіркі роздуми Великого
Кобзаря про долю свого народу.
На
початку твору автор позначив темп Moderato(Помірно), але з
Ц.5 темп стає рухливішим аж до Ц.12. Протягом 4-х перших тактів Ц.12 відбувається rit, яке приводить до
повернення попереднього темпу (в 5-му т. Ц.12). Ці темпові відхилення вимагають від
диригента знаходження їхнього вірного співвідношення.
Парафраз написаний у розмірі 3/4 . При виконанні
твору застосовується тридольна схема тактування.
Твір
розпочинається вступом, який інтонаційно та ритмічно перегукується з основною темою,
і тим самим настроює слухача на відповідний характер та загальний настрій п’єси.
Головний тематичний матеріал вступу
виконує кларнет на фоні педальних нот у баянів та 1-2 кобз.8-9тт –проведення
мелодії підхоплюють баяни, які дуже виразним ходом готують появу головної теми.
Жест диригента повинен бути плавним, з маленькою амплітудою, та наголошенням
першої долі. В
Ц.1 головний тематичний матеріал виконується
групою низькочастотних інструментів (контрабасом, віолончеллю та кобзою-бас).
Це першопочаткове звучання теми, яке є характерним у наступному: структура
нормативного 16-тактового періоду повторної квадратної побудови із серединною
каденцією на D з досконалою автентичною каденцією наприкінці періоду. У Ц.2 до проведення теми підключаються альти та кобзи-тенори. Характер виконання
пісні лігато, густим насиченим звуком.
Ц.3 – перша варіація теми, вона
проводиться спочатку в терцію у 1-2 скрипок на фоні педальних звуків кобз, а у Ц4 (у 2-му реченні) тема повторюється у
баяна1.Варто зазначити, що у техніці контрапунктичного письма (точка проти
точки) звучить розвиваюча частина теми, у даному разі у 1-2 скрипок в унісон.
Тема зберігає характер звучання завдяки подібним ритмоінтонаційним зворотам і
при тому її тематичний розвиток значний
– вона звучить в іншому регістрі і набагато динамічніше, ніж тема
першопочаткове. У фактурі з’являються акордові послідовності та епізодичні
підголоски. У
Ц.5 темп стає рухливішим після
невеликої зв’язки, а з 5-го такту Ц.5
проходить друга варіація теми, звучання якої наближається до першопочаткової.
Її виклад такий: з’являється акордова ритмізація, темп стає рухливішим, що
нагадує танцювальний рух. Будова закінчується так званим фригійським зворотом
на фоні DD7, який безпосередньо розв’язується в тоніку(Т),
створюючи заключний плагальний зворот, характерний для українського народного
багатоголосся. Відповідно до зрушення темпу, диригентський жест стає
стрімкішим, кожна доля підкреслюється ауфтактом. У Ц.6
тема проходить у 1-2 скрипок та бандур в
унісон. Відповідно до збільшення динаміки, збільшується амплітуда жесту 2 такти
до Ц.7. Ц.7
та Ц.8 – наступна варіація, що є
підготовкою до кульмінації, яка відбувається на значному звуковому посиленні.
Тема проходить у скрипок в сексту на фоні інтонаційно-ритмічної фігурації з
використанням хроматичних ходів у 1-2 баянів. Зростання
емоційного напруження підкреслюється тремоло та ударами по тарілці (останній
такт Ц.7). В останніх
4-х тактах Ц.8, з метою посилення
напруження тема інтонаційно дещо змінена: в обох реченнях основою для теми
слугує останній двотакт попереднього періоду у вигляді фригійського звороту. У
третій варіації цей зворот ритмічно оформлений як основна тема. Таким чином цей
зворот звучить динамічно насиченим на відміну від попереднього звучання в останньому двотакті Ц.6. Ц.9 та Ц.10 головна тема
у чистому вигляді звучить тільки у бандур, а у ритмічному видозміненні з
посиленною акцентуацією вона проходить у контрабасів, віолончелей, цимбалів,
басових кобз та двох баянів в октаву. Її супроводом є мелодична фігурація з
неакордових звуків у кобзової групи, кларнета та 1-2 скрипок, яка побудована на
мотивних вичленуваннях теми. Це надає фактурі двоплановість, що сприяє
створенню подальшої динамізації, експресії музичної тканини. Ритмічний малюнок
Ц.9 повинен бути відображений в диригентському жесті(акцентуація 1-ї та 2-ї
долей). Нагнітання драматичного накалу відбувається за допомогою тремоло
тарілки(1 такт до Ц.11), та використання затриманого ауфтакту. Ц.11
є кульмінацією всього твору. Мелодія, що проходить в основних оркестрових
групах являє собою нисхідний поступовий рух з використанням хроматичних
полутонів, що в поєднанні з фігурацією у низькому регістрі створює відповідний
драматизм та емоційне напруження. Жест вагомий та надзвичайно широкий У 2-му
реченні Ц.11а на тому ж тематичному
матеріалі відбувається спад кульмінації, поступове dim. Амплітуда жесту поступово зменшується. Особливу увагу потрібно приділити кобзовій
та струнно-смичковій групам. Диригенту слід домогтись якісного звуку та
досконалого ансамблю. В Ц.12 починається rit., амплітуда жесту дуже мала, для
досягнення чіткої поступовості вповільнення слід підкреслювати кожну долю
ауфтактом. З 5-го такту повертається
початковий темп Moderato, загальний динамічний нюанс – р. Кобзова та струнно-смичкова групи тримають педаль, і тільки фігурація у контрабаса,
віолончелі, цимбал, та домри-баса звучить як відгомін кульмінації. 5-8 такти Ц.12
є з’вязкою - плавним
переходом до коди. В ній провідна роль відводиться кларнету, а партія 1-х
скрипок у цьому місці повинна звучати надзвичайно виразно і проникливо. Ц.13
та Ц.14- це кода. Ц.13 соло кларнета - є аналогом вступу,
тим самим автор урівноважив форму. Жест стає мінімальний, обережний. Ц.14 –задіяна лише струнно-смичкова
група та баян 1. Альт, віолончель та контрабас грають нюансом рр тільки першу фразу теми, що створює
ефект недомовленості. Твір завершується тонічним тризвуком з подвоєнням в п’ять октав та
динамічною здійманою ферматою. Обов’язковий замах до
фермати.
Проблеми диригентського виконання
·
домогтись потрібної якості звуку як окремо по
групах, так і від оркестру в цілому
·
у всьому творі вимагається контроль над ансамблевим
виконанням і чергуванням прийомів гри
·
знайти вірне співвідношення темпів, та домогтись
поступового ritenuto.
Комментариев нет:
Отправить комментарий