четверг, 26 сентября 2013 г.

Д. Клебанов Парафраз на тему української пісні ”Думи мої ”



Дмитро Львович Клебанов (12.07. 1907р. у Харкові) –  композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв УССР (1967р.). У 1926 р. закінчив Харківський музично-драматичний інститут з класу композиції у С.С. Богатирьова. 1927 – 1928 рр. – артист оркестру Ленінградського театру опери та балету, згодом в Харкові – диригент театру малих форм „Веселий пролетарій ”,
диригент театру муз. комедії, симфонічного оркестру Харківського обласного радіокомітету. З 1934 року викладає музично-теоретичні дисципліни, а з 1944 р.- і композицію в Харківській консерваторії (з 1960 р. - професор), з 1970 р. – завідувач кафедри композиції та інструментовки Харківського інституту мистецтв.
         Серед його учнів – В.С. Губаренко, І.С. Пальський, Б.А.Яровинський.
Д.Л.Клебанов є автором монографії „Мистецтво інструментовки”.
Працював у таких жанрах: опери „Лелеченька”(дитяча опера), „Єдиним життям”(разом з О.А.Сандлером), „Василь Губанов”, „Червоні козаки”, балети „Лелеченька”, „Світлана”, музичні комедії „Мій хлопчик”, „За ваше здоров’я”(разом з В.Н.Нахабіним та О.А.Сандлером), „Любить не любить”,
для оркестру -5 симфоній, поема „На заході бій”, українське концертіно, Привітальна увертюра, українська сюїта, 2 концерти для скрипки з оркестром та 2- для віолончелі, концерт для домри з
оркестром, 6 струнних квартетів, 2 тріо для фортепіано та струнних, квінтет, вокальні цикли на вірші Г.Гейне, Т.Г.Шевченка,
камерні ансамблі, інструментальні п’єси, хори, романси, пісні, музика для драматичного театру і кіно.

Парафраз Д.Клебанова на тему української пісні „Думи мої” написаний в куплетній формі:
Вступ +А +А1+звязка +А2 +А3 +А4 +А5 + звязка +кода
   9        16   16       4           16    16    16    20         4            14    
    
Парафраз (від грецьк.-Paraphrasis – переказ, переклад) – твір, що являє собою вільну обробку однієї чи кількох тем.
Тональність парафразу e-moll, і є незмінною протягом всього твору.
         Фактура  гомофонно-гармонічна з елементами
підголоскової поліфонії.

Динамічна структура твору

Вступ - р,     
Ц.1 -3 - р,
Ц.46 - mp.
Ц.7-8 - f.
Ц.9-10 - ff.
Ц.11 - ff.
Ц.11а - ff. поступове dim.
Ц.12 – 13 -  р,
Ц.14 - – рр.

Основна тема твору Д.Клебанова – це   українська народна пісня „Думи мої” на вірші Т.Г.Шевченка. Музика проникливо та трагічно, немов гіркі роздуми Великого Кобзаря про долю свого народу.
На початку твору автор позначив темп Moderato(Помірно), але з Ц.5 темп стає рухливішим аж до Ц.12. Протягом 4-х перших тактів Ц.12 відбувається rit, яке приводить до повернення попереднього темпу (в 5-му т. Ц.12). Ці темпові відхилення вимагають від диригента  знаходження їхнього вірного співвідношення.
 Парафраз написаний у розмірі 3/4 . При виконанні твору застосовується тридольна схема тактування.
Твір розпочинається вступом, який інтонаційно та ритмічно перегукується з основною темою, і тим самим настроює слухача на відповідний характер та загальний настрій п’єси. Головний  тематичний матеріал вступу виконує кларнет на фоні педальних нот у баянів та 1-2 кобз.8-9тт –проведення мелодії підхоплюють баяни, які дуже виразним ходом готують появу головної теми. Жест диригента повинен бути плавним, з маленькою амплітудою, та наголошенням першої долі.                                                                        В Ц.1 головний тематичний матеріал виконується групою низькочастотних інструментів (контрабасом, віолончеллю та кобзою-бас). Це першопочаткове звучання теми, яке є характерним у наступному: структура нормативного 16-тактового періоду повторної квадратної побудови із серединною каденцією на D з досконалою автентичною каденцією наприкінці періоду.               У Ц.2 до проведення теми підключаються  альти та кобзи-тенори. Характер виконання пісні лігато, густим насиченим звуком.             Ц.3 – перша варіація теми, вона проводиться спочатку в терцію у 1-2 скрипок на фоні педальних звуків кобз, а у Ц4 (у 2-му реченні) тема повторюється у баяна1.Варто зазначити, що у техніці контрапунктичного письма (точка проти точки) звучить розвиваюча частина теми, у даному разі у 1-2 скрипок в унісон. Тема зберігає характер звучання завдяки подібним ритмоінтонаційним зворотам і при тому її тематичний розвиток  значний – вона звучить в іншому регістрі і набагато динамічніше, ніж тема першопочаткове. У фактурі з’являються акордові послідовності та епізодичні підголоски.                                                    У Ц.5 темп стає рухливішим після невеликої зв’язки, а з 5-го такту Ц.5 проходить друга варіація теми, звучання якої наближається до першопочаткової. Її виклад такий: з’являється акордова ритмізація, темп стає рухливішим, що нагадує танцювальний рух. Будова закінчується так званим фригійським зворотом на фоні DD7, який безпосередньо розв’язується в тоніку(Т), створюючи заключний плагальний зворот, характерний для українського народного багатоголосся. Відповідно до зрушення темпу, диригентський жест стає стрімкішим, кожна доля підкреслюється ауфтактом.                                                                                  У Ц.6 тема проходить у 1-2 скрипок  та бандур в унісон. Відповідно до збільшення динаміки, збільшується амплітуда жесту 2 такти до Ц.7.                                                                                                Ц.7 та Ц.8 – наступна варіація, що є підготовкою до кульмінації, яка відбувається на значному звуковому посиленні. Тема проходить у скрипок в сексту на фоні інтонаційно-ритмічної фігурації з використанням хроматичних ходів у 1-2 баянів.                           Зростання емоційного напруження підкреслюється тремоло та ударами по тарілці (останній такт Ц.7).                                                          В останніх 4-х тактах Ц.8, з метою посилення напруження тема інтонаційно дещо змінена: в обох реченнях основою для теми слугує останній двотакт попереднього періоду у вигляді фригійського звороту.                                                                               У третій варіації цей зворот ритмічно оформлений як основна тема. Таким чином цей зворот звучить динамічно насиченим на відміну від попереднього звучання  в останньому двотакті Ц.6.     Ц.9 та Ц.10 головна тема у чистому вигляді звучить тільки у бандур, а у ритмічному видозміненні з посиленною акцентуацією вона проходить у контрабасів, віолончелей, цимбалів, басових кобз та двох баянів в октаву. Її супроводом є мелодична фігурація з неакордових звуків у кобзової групи, кларнета та 1-2 скрипок, яка побудована на мотивних вичленуваннях теми. Це надає фактурі двоплановість, що сприяє створенню подальшої динамізації, експресії музичної тканини. Ритмічний малюнок Ц.9 повинен бути відображений в диригентському жесті(акцентуація 1-ї та 2-ї долей). Нагнітання драматичного накалу відбувається за допомогою тремоло тарілки(1 такт до Ц.11), та використання затриманого ауфтакту.                                                                                                              Ц.11 є кульмінацією всього твору. Мелодія, що проходить в основних оркестрових групах являє собою нисхідний поступовий рух з використанням хроматичних полутонів, що в поєднанні з фігурацією у низькому регістрі створює відповідний драматизм та емоційне напруження. Жест вагомий та надзвичайно широкий У 2-му реченні Ц.11а на тому ж тематичному матеріалі відбувається спад кульмінації, поступове dim. Амплітуда жесту поступово зменшується. Особливу увагу потрібно приділити кобзовій та струнно-смичковій групам. Диригенту слід домогтись якісного звуку та досконалого ансамблю.                                                           В Ц.12 починається rit., амплітуда жесту дуже мала, для досягнення чіткої поступовості вповільнення слід підкреслювати кожну долю ауфтактом. З 5-го такту  повертається початковий темп Moderato, загальний динамічний нюанс – р. Кобзова та струнно-смичкова  групи тримають педаль, і тільки фігурація у контрабаса, віолончелі, цимбал, та домри-баса звучить як відгомін кульмінації.  5-8 такти Ц.12 є звязкою - плавним переходом до коди. В ній провідна роль відводиться кларнету, а партія 1-х скрипок у цьому місці повинна звучати надзвичайно виразно і проникливо.                                                        Ц.13 та Ц.14- це кода. Ц.13 соло кларнета - є аналогом вступу, тим самим автор урівноважив форму. Жест стає мінімальний, обережний. Ц.14 –задіяна лише струнно-смичкова група та баян 1. Альт, віолончель та контрабас грають нюансом рр тільки першу фразу теми, що створює ефект недомовленості. Твір завершується тонічним тризвуком з подвоєнням в пять октав та динамічною здійманою ферматою. Обовязковий замах до фермати.
      



Проблеми диригентського виконання

·       домогтись потрібної якості звуку як окремо по групах,  так і від оркестру в цілому

·       у всьому творі вимагається контроль над ансамблевим виконанням і чергуванням прийомів гри

·       знайти вірне співвідношення темпів, та домогтись поступового ritenuto.

Комментариев нет:

Отправить комментарий