четверг, 26 сентября 2013 г.

К.Данькевич "Гопак", музичний аналіз.



Творча діяльність видатного українського композитора Костянтина Данькевича розгорталась у 30-60-ті роки. Найбільше уваги композитор приділяв оперному й кантатно-пісенному жанрах, хоча писав і оркестрові твори та романси. Найвищі його досягнення – опера „Богдан Хмельницький”, ораторія „Жовтень”, ряд хорових пісень, написані в основному в 50-ті роки, на які припала кульмінація його композиторської і музично-громадської праці.
         Народився Костянтин Федорович Данькевич 24 грудня 1905 року в Одесі. Тут він здобув вищу музичну освіту, закінчивши консерваторію по двох спеціальностях – як композитор і піаніст. Його викладачами з композиції були професор В.А.Золотарьов, а після його відїзду до Києва – професор П.У.Молчанов. 1929 року Данькевича запросили до консерваторії на посаду викладача музично-теоретичних предметів. Відтоді розпочалась і його активна композиторська праця: за перше десятиліття з’явились опера „Трагедійна ніч”, балет „Лілея”, симфонічні поеми „Отелло”, „Тарас Шевченко”, симфонія №1, хорові твори та пісні.
Під час Великої Вітчизняної війни К.Данькевич працював у Тбілісі – в Управлінні у справах мистецтв при Рад наркомі Грузинської РС та був художнім керівником місцевого Ансамблю пісні й танцю. З 1944 по 1953 роки Костянтин Федорович – знов в Одеській консерваторії (директор, професор композиції). Згодом він переїхав до Києва, де проживав до самої смерті. Помер Данькевич 26 лютого 1984 року.
За активну творчу і музично-громадську діяльність К.Данькевичу було присвоєно почесні звання народного артиста СРСР і народного артиста України; він був також лауреатом Державної премії України імені Т.Г.Шевченка. Кілька разів Костянтина Федоровича обирали депутатом Верховної Ради УРСР. З 1956 по 1967 роки він очолював Спілку композиторів України.

Гопак – український народний танець, швидкий, енергійний; чоловіки імпровізують складні фігури, навіть високі стрибки, змагаючись у спритності; розмір 2/4. В музичній літературі гопак зустрічається часто: в операх „Сорочинская ярмарка” М.Мусоргського, „Майская ночь” М.Римського-Корсакова, „Мазепа” П.Чайковського, в балеті „Тарас Бульба” В.Соловйова-Сєдого.

“Гопак” належить до народно-інструментального жанру. Твір написаний у складній три частинній формі зі вступом, об’ємом у 224 такти. Таким чином структура твору набуває такого вигляду:

                      А                         1

     Вступ +а+а1+b+b1+а1                зв’язка +d+e+f+f1                вступ a1+b1+c1+a1        
             16   16   8    8    8





         Загальна тональність твору – D-dur, але у 85 такті відбувається модуляція у G-dur, фактура гомофонно-гармонічна, розмір 2/4. При диригуванні використовується дводольна схема тактування.
На початку автор зазначив темп Allegro. Протягом звучання твору є незначні темпові відхилення що не впливають на загальний його характер. Реприза частини А може виконуватись у дещо швидшому темпі ніж на початку.
         “Гопак” починається енергійним, бадьорим вступом у вигляді низхідного октавного сигналу на  Ä  оркестровим tutti, що налаштовує слухача на піднесений настрій запального українського танцю. Важливо, щоб тут було досягнуто максимальне співвідношення штрихів, зокрема перша восьма нота повинна виконуватися коротко і гостро.
У 5-му такті починається 8-ми тактова тема, власне, яка має квадратну структуру на фоні ритмічної фігурації викладеній у альтів цимбал і контрабасів. З 16-го такту тема проводиться ще один раз, але у скрипок. Ми вирішили збагатити фактуру підголоском у сопілки який є своєрідним варіантом теми. У 37-му такті з’являється нова тема, яка складається з двох елементів:
 1)виконується нюансом p   сопілкою та цимбалами;
2)елемент виконується нюансом f  кларнетом .
Диригенту слід звернути увагу в 39-му на ауфтакт, який повинен бути виконаний на  f  впевнено. У 45-му такті цей самий матеріал звучить у скрипок штрихом non legato. Динамічна структура залишилась незмінною.
З 53 такту у I-II скрипок, сопілки та кларнета з’являється 16-тактова побудова, яка попри свою мелодичну та структурну схожість з попереднім матеріалом, є його логічним продовженням. Вона звучить на фоні квантової фігурації у альтів, тенорів та цимбалів.  Потрібно слідкувати, щоб протягом 2-х тактів I-го елементу виконувалося якісне crescendo у всьому оркестрі.
У 61 такті ця тема звучить tutti, закінчується на Д (ля),і цим готує кульмінацію цієї частини, яка починається в 69 такті. Уваги диригента вимагає акцентування першої долі 70-го такту. Для відтворення цього акценту треба виконати чіткий ауфтакт до першої долі 70-го такту. Збільшується амплітуда диригентського жесту.
 II частина починається без перерви (85 такт) на основі нового тематичного матеріалу. Початковий темп (Allegro) залишився незмінним. Змінилась тональність (G-dur). Основна тема звучить у бандур. Кожна нота виконується з акцентом нюансом Р. Жест диригента повинен бути ритмічним, але він мусить зберегти чіткий ауфтакт на I і II долі. У 89 такті до бандур підключаються I і II скрипки pizz.
У 93 такті зявляється нова тема у кобз-прим, яка має квадратну структуру і звучить на фоні тематичного матеріалу вступу у цимбал, бандур та I і II скрипок. Відбувається накладання (нашарування) теми вступу на матеріал нової теми. Вона виконується нюансом Р. Завдання диригента в цій частині – провести обидві мелодичні лінії. У 84 такті він повинен гострими точними жестами організувати ансамбль бандур, а потім скрипок, більшу увагу приділити лінії кобз-прим. Права рука диригента веде акцентовану лінію вступу, а ліва – новий тематичний матеріал. У 109 такті зявляється нова досить напружена тема у сопілки, кларнета, цимбалів і I скрипок. Початок її з акцентами, які підсилюють кобзи-альти, тенори, альти, контрабаси. Диригент повинен звернути увагу на акцент у 111 такті (друга доля), виділяючи його чітким ауфтактом до другої долі. У 113 такті у кобз-альтів, тенорів, альтів, віолончелі, контрабаса звучить синкопований супровід. У 117 такті тема повторюється, змінюється склад – підключаються II скрипки, цимбали виконують акомпонуючу функцію.    
III частина є буквальним повторенням I, і використовується для урівноваження форми.   

Комментариев нет:

Отправить комментарий