четверг, 26 сентября 2013 г.

Модест Мусоргський "Богатирськы ворота"



Модест Петрович Мусоргський (1839-1881) – один із великих і самобутніх російських композиторів XIX століття, піаніст. З раннього дитинства навчався грати на фортепіано під керівництвом матері, а після переїзду в Петербург (1849) продовжував заняття з піаністом А.Герке, котрий допомагав Мусоргському у перших спробах писати музичні твори. Пізніше вивчав музику під керівництвом М.Балакірєва. В 1852 році вступив до школи гвардійських прапорщиків, по закінченню якої (1856) 2 роки служив офіцером лейб-гвардії Преображенського полку. Знайомство з А.Даргомижським, Ц.Кюї, М.Балакірєвим привело молодого музиканта до рішення – цілком присвятити себе музиці. В 1859 році переїхав до Москви. З цього часу почалася його активна творча діяльність. Він став членом творчої співдружності “Могуча кучка”. Але разом з тим, матеріальні обставини заставили його служити чиновником спочатку Інженерного (1863-1868), потім Лісного (1868-1879) департаментів і Державного контролю (1879). В 1879 році провів успішні концертні поїздки (Україна, Крим та інші) зі співачкою Д.Леоновою. Наступні два роки працював акомпаніатором у музичних класах, відкритих нею у 1880 році.

         М.Мусоргський увійшов у історію світового музичного мистецтва як геніально-обдарований музикант-новатор, гуманіст та демократ. Характерні риси його творчості – самобутність, оригінальність, правдивість і народність музики. Вершиною його творчості є опери. Творчість М.Мусоргського зробила досить великий вплив на розвиток вітчизняної та світової музичних культур.
Творча спадщина композитора.
                   Опери:
“Саламбо” (незакінчена, 1863-1866),
“Одруження” (1868), 
“Борис Годунов” (1874),
 “Хованщина” (1886), закінчена Римським-Корсаковим,
“Сорочинська ярмарка” (закінчена Ц. Кюї).
                   Оркестрова музика:
музична картина “Іванова ніч на Лисій горі” (1867),
Скерцо (1858),
Інтермецо (1867).
                   Для хору з оркестром:
“Ісус Навін” (1866),
“Поразка Сєннахериба”(1872).
                   Фортепіанні твори:
п’єси для фортепіано,
сюїта “Картинки з виставки” (1874).
                   Камерно-вокальні твори:
67 романсів та пісень, в їх числі музичний памфлет “Ранок”, вокальні цикли “Дитяча” (1868-1878),
“Без сонця” (1874),
“Пісні і пляски смерті” (1877),
балада “Забутий”,
пісні “Блоха”, “Семінарист”, “Козел”, “Гопак”, “Свєтік-Саввішна”, “Колискова Єрьомушки” та інші. 
         Фортепіанна сюїта “Картинки з виставки” – один із яскравих творів світової фортепіанної літератури, неповторний за оригінальністю задуму та засобами виразності.
         Цикл був створений М.Мусоргським в 1874 році під впливом виставки (посмертної) малюнків відомого художника та архітектора В.А.Гартмана, з яким композитор були великими друзями.
         Вперше “Картинки” були видані В.Бесселем в 1886 році. Пізніше видавались ще декілька разів.
         Хоча сюїта і складається з одинадцяти невеликих творів різних за характером, все ж вона сприймається як твір великої форми з наскрізним розвитком. Композитор досяг цього завдяки першій музичній темі, за якою і в подальшому зберігається основне значення: неодноразово повертаючись, вона відображає відношення автора до побаченого. Яскравість “Картинок” не раз надихала музикантів на думку зробити переклад їх для оркестру. Найкраща з оркестровок, зроблена в  1922 році, належить французькому композитору М.Равелю.
                  
         Богатирські ворота” – останній твір циклу.
Праобразом фіналу сюїти став Гартманівський проект міських воріт для Києва. Ця фінальна варіація “Прогулянки” втілює образ міцної сили. Це символ віри в народ, в його майбутнє, в життя. 
         Тональність – Мі бемоль мажор.
         Твір написаний у складній тричастинній формі з дещо зміненою репризою.
                                      Темпові відношення:
Вступ, ц. 1– 9Allegro alla breve. Maestoso con grandessa.
Ц. 10 – 12аMeno mosso sempre.
Ц. 13Grave, sempre allargando.
 
                   Твір відкривається міцною урочистою акордовою темою. Вона близька інтонаційно темі “Прогулянки”: тут панує діатоніка, прості, звичайні гармонії, до того ж загальний малюнок теми дозволяє сприймати її як вільний, поданий у ритмічному збільшенні варіант початкової теми. Вступ, 4 такти ц.1 звучить f, з 6 такту відбувається динамічний спад: у 8 т. – mf, 12т. – p і відразу  crescendo протягом 2-х тактів до ц. 2, яка звучить  ff.
З першою темою зіставляється друга (ц. 3), яка контрастує з нею своїм мінорним нахилом і приглушеним звучанням. Ця тема має хоральний склад, вона нагадує церковний спів і звучить як несподіване втручання холодного відокремленого колориту після міцних яскравих фарб. Вона вносить ще один  штрих в характеристику древнього Києва. Ця тема звучить лише у кобзових p. Вся тема поділена на 3 мотиви по 6 тактів. У середньому мотиві відбувається невеликий розвиток: у 1 такті цього мотиву – crescendo, а у останньому – diminuendо.
    Співставлення цих двох тем-образів проходить двічі. Повертаючись, обидві теми змінюються, набуваючи з кожним разом все більш урочистого характеру.
         У ц. 4 початкова тема звучить у віолончелей і контрабасів, баянів, кобзових та бандур. А в решти інструментів ритмічні гармонічні фігурації, які звучать енергійно, f. В ц. 5 тема проходить уже у верхньому регістрі, тобто у скрипок, альтів, кобзових, крім сопілки, кларнету, басу і баянів. В останньому такті невелике ritenuto та crescendo до наступної цифри. У ц. 6 – знову хоральна тема у кобзових p.
         Потім вступає “передзвін”. Спочатку на першу долю вдаряє великий головний дзвін (Мі бемоль), а також баяни I і II – септімами, альти і віолончелі – pizz.,  бандури I – акордами. На другу долю вступають ніби “середні дзвони” – цимбали, тарілка, бандури II. З ц. 7 вступають “маленькі дзвіниці” – струнні, у яких змінюється розмір на 6/4, а у ц. 8 2/2. І в цьому передзвоні чітко виступає мелодія початкової теми. У 4 такті зі своєю темою підключаються сопілка і кларнет. З цього такту проведення теми починається crescendo, і складається картина поступового наростання динаміки. У ц. 8f, тут вже більше визвучується головна тема. У ц. 9 – знову невеликий спад mf  і протягом 2-х тактів – crescendo. Наступні 4 такти звучать f, відчувається стійкість без усякого розвитку, чути лише передзвони. Наступні 4 такти ff – у струнно-смичкових, сопілки та кларнета – низхідні пасажі: спочатку вступають скрипки I і II, альти, сопілка і кларнет, потім їх підхоплюють віолончелі і у 3 т. – контрабас. У останньому такті на другу долю ffp pizz. у скрипок. Увесь цей пасаж звучить на розкладеному акорді Es dur, що виконують інші інструменти. Це є динамічна кульмінація, що завершується ферматою на тактовій рисці.
         З ц. 10 звучить знову основна тема фіналу. При цьому кульмінаційному проведенні, вона дається в ритмічному розширенні (замість одного такту кожна гармонія займає тепер по два такти). У струнно-смичкових – розмір 3/2, а у всіх інших – 2/2. тріольне всередині тактове звучання у струнних надає гармоніям особливу повнозвучність і яскравість. Вся ця цифра звучить ff. У ц. 11 звучання спадає до mf, фактура стає прозорою, у 5 такті вступають баяни I і II, цимбали I і II. Мелодія, яку ведуть ці інструменти, має подальший динамічний розвиток f  і у ц. 12 продовжується crescendo. Ц. 12а є динамічно та ритмічно насичена, кожен із звуків – акцентовані. Розвиток відбувається по 3-х тактах. У струнно-смичкових – тремоло, що надає великого напруження. Ц. 13 – смислова кульмінація. Вона звучить ff tutti, розмір – 2/2. У струнно-смичкових та литавр – на початку кожного акорду – форшлаги, виконуються в такт, одночасно з акордами. Заключні звороти звучать стійко, мужньо. Вони повні життєстверджуючої сили.
         Музика фіналу за жанром і урочистим тоном нагадує епічно-монументальні хорові фінали російських опер.    
                  
   
                                   Проблеми диригентського виконання:
               
         Розмір на початку твору 4/4, але для диригування використовується  дводольна схема, основний штрих – легато, нон легато.
         В 4 такті вступу на другу долю є акцент. Для того, щоб краще заграли оркестранти, диригенту потрібно зробити більш підкреслений ауфтакт. У 8 т. ц. 1 відбувається спад динаміки – це показується за допомогою лівої руки, яка поступово опускається до себе і 2 останні такти crescendo – рука знову підноситься вгору, і великий ауфтакт до ц. 2 на ff.
         Ц. 3 – хорал. Фразу необхідно вести випукло, виспівувати кожен мотив, не поспішаючи. І в останньому такті цієї цифри, диригенту потрібно  готуватися до ц. 4, показати ауфтакт з великим замахом на першу долю f. Другу лічильну долю останнього такту ц. 5, яка йде восьмими нотами ritenuto і crescendo, необхідно дробити. Ц. 7 – права рука робить показ на першу долю, ліва – на другу, щоб показати вступи різним інструментам. У ц. 7а, коли з’являються тріолі у струнно-смичкових – потрібно чітко виділяти кожну долю. І щоб перейти до ц. 8 на квартолі потрібно зробити ауфтакт, який відповідає тривалості восьмої ноти і продовжувати підкреслювати кожну долю, але в нюансі p.
Ведення теми tutti в ц. 10 вимагає великої уваги до ансамблевої злагодженості, адже у одних інструментів іде дуольний рух мелодії, а в інших – тріольний. При цьому неможливе скорочення тривалостей половинних нот, які проходять тріолями. Тут також використовується  дводольна схема, але одному жесту руки відповідає один такт жесту.
         Складним для диригування є ц. 12а. Перші два такти диригуються за тридольною схемою, а третій – за дводольною. Аналогічно три  наступні такти.
         Кода, ц. 13, знову диригується за дводольною схемою, tutti. Протягом останніх 4 тактів тягнеться тонічний тризвук, диригувати їх не має необхідності. Лише перед останнім акордом, щоб досягти  чіткого зняття, потрібно зробити зрозумілий ауфтакт на першу долю з акцентом.
    
                                                   
                            План проведення репетицій
 Репетиція 1
Ознайомлення з твором виконавців та загальними рисами інтерпретації диригента. Намітити динамічну лінію, кульмінацію, темпи, щоб оркестранти зрозуміли розвиток драматургічної лінії.

Репетиція 2

Робота над інтонацією у струнних:
ц. 4 та 5 гамоподібні пасажі у високому регістрі (для струнних     бемольні тональності є не зовсім зручними);
       ц. 8 квартолі у високому регістрі;
       низхідні гамоподібні пасажі у 4 такті ц. 10.
Робота над фразуванням хоральної мелодії ц. 3 та ц. 6 у кобзових.
         Репетиція 3
Робота над метро-ритмічними особливостями:
       ц. 10 накладання дуольного розвитку мелодії на тріольний ритмічний малюнок;
       ц. 12а poco a poco rallentando протягом 6 т. до ц. 13 Grave.
Робота над динамічною (ц. 9) та смисловою (ц. 13) кульмінаціями.
Важливе значення у ц. 12а мають акценти на кожну долю.

Репетиція 4

Програвання твору в цілому. Контролювати звуковий баланс між групами оркестру, рівність темпу, артикуляційну чистоту та точність.

Комментариев нет:

Отправить комментарий